Аста́рта, Астарот (грец. Ασταρτη, івр. עשתורת, Ашторет), Іштар (ассиро-вавилонська) — головна богиня семітів, божественне уособлення планети Венери. Широко відома у східному середземномор'ї від бронзової доби до античності. Відповідає грецькій Афродіті і римській Венері. У міфології семітських народів богиня родючості, материнства й кохання; у деяких племен — богиня місяця, шлюбу, війни. Як богиню місяця Астарту називали «царицею небесною», зображували її з дитиною на руках.
Вавилоно-ассірійська Іштар Одна з богинь ханаанців, вважалась дружиною Ваала. Часто її зображали оголеною з непристойно збільшеними статевими органами. Філістимлянська Ашторет 3амість ніг мала риб'ячий хвіст. З цим пов'язували легенди про її обернення на рибу в Ієрополі й уявлення про неї як божество життєдайної вологи. При храмах були священні страви з рибою. Філістимляни називали її Ашторет і вважали богинею війни, як це видно з біблійної розповіді про поразку першого ізраїльського царя Саула. Там розповідається, що його зброю поклали в храм Астарти.[2] Професор Джон Носс (John B. Noss) у своїй книжці «Релігії людства» пише: « Інколи вона хапала в руку меча, стрибала оголеною на коня і стрімголов неслася на криваву різню. » Але, загалом Астарта була богинею плодючості і найвидатнішою частиною її поклоніння були оргії в храмах або ж на пагорбах присвячених поклонінню Ваалові, де прислуговували храмові утриманці, що займалися жіночою та чоловічою проституцією. Сирійська Атаргатіс, Деркето Монета Деметрія III Евкера із зображенням Атаргатіс з Ешкелона. Атаргатіс (грец. Atargatis), також Деркето (грец. Δερκεθώ) — сірійська богиня родючості, шанована в північній Сирії, частково в хананейців і фінікійців. Лукіан у трактаті «Про сірійську богиню» описує такий храм і його культи. Лукіанова Сірійська богиня, будучи тотожною з Атаргатіс, загалом має риси, запозичені від фрігійської Кібели. Культ Атаргатіс позначений синкретизмом. Атаргатіс була одним з найшанованіших божеств елліністичного світу, де її ототожнювали з Афродітою. У Римі Атаргатіса шанували під ім'ям Сірійської богині (Деа Сіріа). Зображувалась у вигляді напівжінки-напівриби.
|